Glad the waters are so shallow, when the river runs so cold...
Небо хоче перевернути світ і повернути минуле: жити у єру до часів. У людей бувають сльози горя і злості коли вони відчувають біль, а чим Небо не жива істота?
А можливо ми переживаємо повторні події по колу часів? Великий Потоп бажає очистити Землю від людей. Прикро і добре, що він не матиме такого ефекту, как у Біблії. Прикро, бо врятувалися б ті, хто не вартий спасіння, і добре, що ті хто не пережили б цього залишуться живими. Справедливість відвернулася, кожен має боротися сам за себе.
Лишається вірити, що глобальні плати Небес завершаться на стадії окроплення ґрунтів.


А чудово було би,якби дощ звільняв нас від гріхів. Холодні краплі стікають по обличчю змиваючи всі помилки життя. Шум першої музики води втихомирює і ти завмираєш від очищення...
Потім приходить холод. Вітер не жалкує сили, аби ти зрозумів, що живий і маєш рухатися далі, туди, де будеш в безпеці. І ти біжиш у пошуках тепла. А знайшовши його, тебе невблаганно тягне до вікна, аби подивитись, як змінюється світ, допоки тобі тепло у своєму.
Під твоїм поглядом проходять люди: компанії, пари частіше поодинокі постаті. І кожна каста по різному бачить погоду. Компанії радіють, сміються, перепони для них - тільки новий жарт,аби день став цікавішим. Пари просто бажають знайти теплий куточок і туляться якнайближке один до одного, аби тільки кожен зміг донести максимум тепла, щоб потім зігріти іншого. А поодинокі постаті... Ім все одно. Вони повільно ідуть кудись або повертаються звідки, де їхній час уже сплинув.
А Небо бачить кожного. То може і нам варто побачити Небо?..

@темы: раздумья